Методичні рекомендації

МЕТОДИЧНІ

«Організація ігрової діяльності дошкільнят»

Підготувала

вихователь

Юрчук Ю.О.

Січень 2021 року

Гра -- головний зміст життя дошкільника, його провідна діяльність.

Однак, на жаль, в освітньому процесі вона так і не посіла того чільного місця, що їй належить в житті дитини. Вихователі все-таки віддають перевагу організованим формам роботи, що призводить до надмірного дидактизму і витісняє гру з життя дитячого садка.

Сьогодні зміст ігрової діяльності, як і інших, визначений Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі". Не варто, мабуть, знову повторювати її концептуальні засади, говорити про зміст, структуру. Про це вже йшлося не раз. Важливо наголосити: істотна відмінність нової Програми від попередніх полягає в зміщенні акцентів з обов'язкового засвоєння дітьми певного обсягу знань, умінь та навичок на розвиток та виховання. Головне призначення дошкільного закладу ? допомогти дитині оволодіти основами науки життя, а не дати їй знання з окремих предметів.

У цьому контексті традиційні заняття із жорсткою регламентацією дитячої діяльності відходять на другий план, а на перший висувається створення умов для здорового, повноцінного буття дітей, виховання, наповнення їхньої життєдіяльності цікавим змістом упродовж усього дня, що передбачає широке розгортання та збагачення змісту специфічних дитячих видів діяльності, серед них ігрової. Адже гра ? та природна форма діяльності, в якій реалізуються бажання, наміри, інтереси, вподобання кожної дитини, що й визначає вектор її індивідуального розвитку.

Такий підхід сприяє реальній можливості удосконалити організацію ігрової діяльності, допомагає педагогові упевнитися в її ефективності як засобу розвитку, виховання і навчання вихованців.

У Програмі немає окремого розділу, присвяченого ігровій діяльності. Але структурування матеріалу за уніфікованою, єдиною для всіх вікових періодів життя, рамкою-схемою допоможе визначити оптимальні шляхи реалізації компетентнісної парадигми, яка орієнтує на впровадження в практику цілісного підходу до розвитку особистості. І тут надійним помічником вихователя стане гра, її величезний потенціал, в якому закладено більші можливості для формування особистості, ніж у будь-якій іншій діяльності.

Розглянемо рамку-схему для молодшого дошкільного віку. Вона, як і інші, складається з 6 підрозділів. І в кожному з них приділено увагу ігровій діяльності. Особливе місце посідає сюжетно-рольова гра, що допомагає дітям моделювати доросле життя, засвоювати його норми та правила, сприяє розгортанню інших творчих ігор. Важливий показник повноцінного розвитку сюжетно-рольової гри ? трансформація предметно-маніпулятивної діяльності у суто ігрову, яку характеризують сюжетність, наявність кількох ігрових ролей, ігрове використання предметів, ігрове спілкування партнерів, особистісний сенс дійства для самої дитини.

Певну увагу приділено іграм з правилами ? рухливим, дидактичним та народним, що передбачає створення предметно-ігрового середовища, оснащення його відповідним ігровим обладнанням, формування ігрової культури тощо.

У старшому дошкільному віці сюжетно-рольова гра як провідна діяльність вступає в пору свого розквіту: ускладнюються сюжети, гра набуває більш творчого характеру.

Програма зосереджує увагу не лише на сюжетно-рольових іграх, а й на інших видах творчих ігор: драматизаціях, інсценівках, театралізаціях, іграх з елементами праці, художньо-естетичної діяльності; іграх з правилами ? дидактичних, рухливих та народних.

Ігрова діяльність для молодшого та старшого дошкільного віку передбачена в сферах життєдіяльності і в лініях розвитку. Повніше про неї йдеться в сфері життєдіяльності "Культура", в якій одним з трьох основних блоків є блок "Світ гри". Виокремлюючи його як одну із субсфер сфери "Культура", Програма наголошує на підвищенні ролі ігрової діяльності як провідної в життєдіяльності дитини, актуалізує необхідність уточнити ті особистісні характеристики дошкільника, які пов'язані з розвитком ігрової діяльності та визначають міру компетентності дитини у зазначеній субсфері.

Доцільно спинитися на вперше виділеній лінії емоційно-ціннісного розвитку, введеній з огляду на її значущість для становлення емоційної сприйнятливості дошкільника. Дитині необхідний емоційний комфорт, оскільки почуття захищеності та задоволеність своїми взаєминами з оточенням сприяє формуванню довіри до людей, є основою для розвитку самооцінки та реалізації особистісних потреб. І тут свою значущу функцію має виконати гра, в процесі якої дитина пізнає себе, усвідомлює власні можливості, свої зв'язки з іншими. Цілеспрямований та усвідомлений характер гри допомагає добирати товаришів по грі, іграшки, реалізовувати ігровий задум, вступати в різноманітні стосунки з гравцями. Позитивні ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів, позитивно впливають на її емоційну сферу.

На сучасному етапі дедалі більше уваги приділяється проблемі статевого виховання. У Базовій програмі йдеться про те, що дитина має орієнтуватися в людях як у представниках певної статі. Оскільки гра ? провідний вид діяльності дошкільника, її доцільно задіювати в роботі педагога зі статевого виховання. В іграх формується уявлення про сім'ю, її побут, ролі жінки і чоловіка в родині, засвоюються поняття мужності та жіночості, приходить розуміння поведінки хлопчика і дівчинки в різних ігрових ситуаціях, що потім переноситься в реальне життя.

Взаємопроникнення сфер життєдіяльності і ліній розвитку ? основа для формування в дитини картини реального світу. Такий інтегрований підхід вводить її у сферу реальних життєвих явищ, завдяки чому вона пізнає якості та властивості предметів, їхнє призначення, способи використання, усвідомлює особливості стосунків між людьми, правила й норми поведінки, пізнає себе, свої можливості, здібності тощо. У розділі "Портрет дошкільника напередодні вступу до школи" подано загальні характеристики розвитку дитини, зокрема йдеться про розвиток ігрових умінь як одну з характеристик, за якою складається узагальнений портрет дошкільника на виході його з дошкільного закладу.

На допомогу практичним працівникам в організації творчих ігор у Програмі також подано репертуар ігор-забав та ігор-драматизацій.

Оскільки творчу гру, особливо сюжетно-рольову, визнано провідною діяльністю дошкільнят, варто спинитися на деяких аспектах її організації. Попри всі розмови про важливість цього виду гри на практиці її недооцінюють і використовують недостатньо. Існують два протилежні й однаково хибні погляди на сюжетно-рольову гру. Часто педагоги ігнорують ініціативу вихованців, їхні творчі задуми. Вони диктують умови гри, нетактовно втручаються в її хід, дають поради щодо змісту, нав'язують іграшки або матеріали.

Має місце і протилежне ставлення, коли вихователь повністю відсторонюється, і не тільки не сприяє розвиткові гри, не спрямовує її, а навіть і не стежить за її ходом.

У першому випадку така система організації позбавляє дітей ініціативи, самостійності, а в другому -- вихователь випускає з поля зору можливість ефективного впливу на дітей.

Як же визначити оптимальну міру участі дорослого в сюжетно-рольовій грі? Щоб забезпечити самостійність та ініціативу дітей, не ігноруючи їхніх інтересів, треба насамперед добре знати вихованців, розуміти кожного з них. Тому педагог передусім має навчитися спостерігати ігри дітей, пам'ятати, що ця найприродніша та найважливіша їхня діяльність є ефективним розвивальним та виховним засобом, тож це означає, що гру треба спрямовувати, але робити це тактовно та обережно. Втручання дорослого має сприяти підвищенню ігрової активності дошкільнят і аж ніяк не гальмувати її. За дітьми має залишитися можливість реалізовувати власні ідеї доти, поки гра йде у правильному напрямку. Мета, що ставиться перед творчою грою, ? зробити її змістовною цікавою діяльністю, яка забезпечувала б максимальну виховну цінність. Але ні в якому разі педагог не повинен домінувати в грі, вимагати досконалих форм передачі життєвих вражень, він -- учасник гармонійної взаємодії. Гра вільна від обов'язків перед дорослими, є своєрідним проявом самодіяльності та самостійності. Можна навіть вважати, що рівень творчих ігор дітей ? переконливий показник якості всієї педагогічної роботи в дитячому садку.

Нині готується посібник з організації ігрової діяльності дошкільників. Складатиметься він з двох частин: теоретичної, де йтиметься про організацію різних видів ігор, в тому числі і в родині, та практичної, де буде подано орієнтовний набір ігор для реалізації завдань семи ліній розвитку.

Сподіваємося, цей посібник допоможе практичним працівникам знайти відповіді на багато питань щодо організації ігрової діяльності.

Завершуючи розмову про ігрову діяльність у світлі нової Програми, варто наголосити: даючи широкі можливості для творчості дитини, гра висуває високі вимоги до професіоналізму та майстерності вихователів. Щоб перебудуватися на роботу за новою Програмою, варто переосмислити традиційні функції педагогічної діяльності, перетворитися в реформаторів життя дитини, будувати особистісно орієнтовану модель виховання на основі співбуття та співтворчості дитини і дорослого. Для цього потрібні знання та розуміння концептуальних засад Програми з боку методичних служб усіх рангів.

Від того, наскільки оперативною буде робота методичних служб обласного та районного рівнів з упровадження нової Програми в практику роботи дошкільних закладів, залежить реалізація завдань провідної діяльності ? гри як засобу розвитку, виховання і навчання дитини та як джерела формування особистості.

Плануючи роботу з організації ігрової діяльності, вихователі-методисти мають застосовувати різноманітні традиційні й нетрадиційні методи та форми підвищення майстерності вихователів, обов'язково спираючись на концептуальні засади Програми. Темами для обговорення можуть бути: знання і вміле використання класифікації ігор, роль іграшки як важливого каналу педагогічного впливу на дитину; час і місце гри протягом дня; взаємозв'язок різних видів ігор та правильне їх застосування, створення ігрового простору, прийоми впливу вихователя на розвиток гри, планування тощо.

Організовуючи методичну роботу, доцільно скористатися досвідом, який склався в педагогічних колективах, що брали участь в апробації Програми і вже мають уявлення про проблеми, що виникають на шляху її впровадження. А проблеми ці можуть полягати в обмеженості педагогічних і психологічних знань практиків, у необізнаності їх з новою термінологією, в недостатньому рівні аналітичної культури, невпевненості в своїх можливостях.

Тож поряд з методичною службою варто залучати і психологічну, яка могла б пояснити деякі положення, дати впевненість у можливості подолати труднощі, що завжди виникають при запровадженні нового, спонукати до творчості, зарядити оптимізмом.

Отже, основне завдання методичної служби ? організовувати та згуртовувати педагогічні колективи, перетворювати їх на команди однодумців, надихати на творчу співпрацю. І тоді гра посяде в педагогічному процесі та в житті дитини належне місце.

Проаналізувавши досвід роботи Ольги Свириденко та ознайомившись з методичними рекомендаціями, щодо організації ігрової діяльності дошкільнят у світлі вимог Базової програми можна зробити висновок, що організація ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі ? справа досить складна. Це зумовлено особливим значенням гри в розвитку особистості дошкільника, її місцем у педагогічному процесі дитячого садка. Обізнаність вихователя-методиста в особливостях розвитку дітей різного віку дасть змогу забезпечувати глибокий аналіз стану ігрової діяльності в групі та своєчасно надавати необхідну допомогу вихователям. Ігри дітей дуже різноманітні. Вони змінюються протягом усього дошкільного дитинства за змістом, організацією, характером дитячих проявів у грі, за впливом гри на дитину тощо. Все це розмаїття ігор у педагогіці прийнято ділити на дві великі групи: творчі ігри та ігри з правилами.

У творчих іграх діти відображають свої враження, вчасне розуміння навколишнього життя (насамперед діяльності дорослих) й ставлення до нього. Серед творчих ігор вирізняють сюжетно-рольові. і режисерські, будівельно-конструктивні та ігри драматизації.

Ігри з правилами для дітей створюють дорослі. На відміну від творчих ігор, вони мають готовий зміст і усталені правила. Серед ігор із правилами умовно можна виділити дидактичні (ігри з дидактичними і іграшками, настільно-друковані, словесні, музичні), які розвивають розумову діяльність, та рухливі, що в основному розвивають рухи.

Гра, як вид діяльності, спрямована на пізнання дитиною навколишнього світу, шляхом активної співучасті в праці й повсякденній життєдіяльності людей.

Ігрова діяльність дитини завжди є узагальненої, тому що мотивом є не відбиття якогось конкретного явища, а здійснення самої дії, як особистого відношення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

«Активізація мовлення мовленнєвопасивних дітей»

Підготувала

вчитель-логопед

Карєва Б.П.

Листопад 2020 рік

Мова є найдивовижнішим і найдосконалішим творінням народної культури. Це невід`ємна частина батьківщини кожної людини, її Вітчизни, це «голос свого нарду й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші струни людської душі». Рідна мова – це перше слово, почуте з материнських вуст, це перша колискова пісня, яку чує немовля у колисці, це «затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого товариства».

К.Д. Ушинський назвав рідну мову «цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка «ніколи не в’яне і вічно розвивається»

Опанування мови, рідного слова починається з раннього дитинства у сім`ї, серед близьких й рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі впродовж усього життя.

Отже, мова є загальною основою навчання і виховання дітей. Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовленнєвому розвитку.

В останні роки дуже часто у своїй роботі ми зустрічаємося з проблемами мовлення дітей, а саме : збіднений словниковий запас, недосконала граматична будова мовлення, діти слабо засвоюють звукову систему рідної мови й усвідомлюють звуковий склад речення, погано засвоюють відмінкові закінчення та основні граматичні форми, слабо оволодівають монологічним мовленням, багато дітей неправильно вимовляють звуки.

Неправильна вимова приносить дитині багато засмучень і труднощів у садочку, а в школі ці труднощі зростають. Недоліки усного мовлення дуже часто впливають на письмове. Дитина погано справляється зі звуковим аналізом слів, часто замість однієї букви використовує іншу, пише так, як говорить.

Усвідомлення дитиною 5 -6 років недоліків свого мовлення веде до зниження самооцінки, а згодом – до мовленнєвої пасивності.

Під мовленнєвою пасивністю розуміється зниження рівня мовленнєвої діяльності, зумовленого особливостями мовленнєвого розвитку в онтогенезі, який виявляється в недостатній сформованості мовленнєвих умінь або у негативному ставленні до мовленнєвої діяльності зокрема, або у використанні обхідних шляхів під час використання мовленнєвих вправ, завдань тощо.

Під мовленнєвим розвитком дитини дошкільного віку розуміють наявність оптимальних щодо віку кола лінгвістичних уявлень, мовленнєвих умінь і навичок, розвиненість мовлення, сформованість мовленнєвої активності, самостійність в оволодінні лінгвістичною інформацією, вміння використовувати різноманітні засоби спілкування.

Досвід роботи з мовленнєвопасивними дітьми показав, що успіху по усуненню вад мовлення можна досягти, взявши на себе не тільки роль «учителя» й «учня».

У своїй діяльності я почала використовувати різні форми роботи:

відгадування загадок ,
розучування скоромовок разом із дитиною,
використання граматичних вправ та дидактичних ігор,

створення казок за зоровою опорою,
співпраця з психологом.

Як вибрати загадку для мовленнєвопасивної дитини

Загадка – це не просто розвага і гра, а вправа на міркування і докази.

Дорослі, загадуючи дітям загадки, часто не задумуються над тим, чи зможе дитина їх відгадати, не аналізують хід її думок при відгадуванні, забувають про те, що головне не у швидкому темпі відгадування, а в тім, що була знайдена правильна відповідь на запитання.

Якщо дитині складно знайти рішення, дорослі іноді, поступаючись її проханням, просто повідомляють відгадку,самі розтлумачуючи зміст відгадки,підганяючи її під відповідь, тим самим лишаючи дитину можливості думати, міркувати. Цього не слід робити.

Звикаючи до того, що дорослий (вихователь, батьки) думає замість неї, дитина втрачає інтерес до загадок. Не слід квапитися з відповіддю. Не треба також розраховувати тільки на природну кмітливість дитини.

Мовленнєвопасивну дитину слід учити :

свідомо відгадувати загадки, розуміти їх зміст,
знаходити шляхи рішення логічної задачі,
знайомити з прийомами відгадування,
учити доводити правильність відгадки.

Всі запропоновані прийоми допомагають у розвиткові зв’язного мовлення дитини.

Насамперед треба вчити дитину сприймати предмети і явища довкілля у всій повноті та глибині їх зв’язків і відношень, заздалегідь знайомити з тими предметами і явищами, про які будуть пропонуватися загадки. Тоді докази дитини будуть більш обгрунтованими і повними.

Є кілька правил, яких я притримуюсь при роботі із загадками :

Пропонуючи загадку, повторюю її кілька разів, щоб дитина краще запам’ятала й повніше виділила ознаки;

Аналізую загадку, допомагаючи запитаннями акцентувати увагу дитини на ознаки, встановити зв'язок між ними;
Пропоную дитині план доказу шляхом послідовної постановки запитань у відповідності зі структурою загадки : « У кого може бути довге вухо? Про кого можна сказати «грудочка пуху»? Хто стрибає спритно і любить морквину? Виходить, про кого ця загадка?»

У випадку пропуску дитиною якої-небудь ознаки чи зв’язку, намагаюсь подискутувати з нею. Так, загадку «Тане сніжок, ожив лужок, день прибуває. Коли це буває?» дитина доводить, спираючись усього на одну ознаку : «Це буває навесні, тому що тане сніжок». Тоді показую неспроможність доказу : «Хіба сніг тане тільки навесні? Адже і взимку у відлигу сніг може танути». Тоді дитина зверне увагу й на інші ознаки (оживає лужок, день прибуває), що робить відповідь більш доказовою.

П`ятирічна дитина може виділяти в предметах різні якості і властивості (форму, колір, величину, матеріал, смак, запах, призначення тощо), порівнювати предмети між собою.

Виходячи з цього, дитині шостого року життя я пропоную більш широку тематику загадок про свійських і диких тварин, предмети хатнього побуту, одягу, харчування, явища природи, про засоби пересування.

Характеристика предмета загадки може бути дана повно, докладно, а сама загадка може виступати як розповідь про предмет.

Дітям старшого дошкільного віку (6 – 7 років) властива велика чутливість до значеннєвих відтінків слова, вони починають розуміти зміст образних висловлювань у літературних творах. Діти цього віку знайомляться з живою і неживою природою, ведуть спостереження за тваринами, птахами, комахами, їх звичками, способом життя, вони стежать за ростом і розвитком рослин, збирають плоди, насіння, відзначають зміни погоди в різний час доби, у різні пори року.

У старшому дошкільному віці у дітей продовжується розвиток розумової діяльності, точніше протікають процеси аналізу і синтезу, діти опановують операції порівняння, зіставлення, можуть самостійно робити висновки.

З огляду на це, я урізноманітнюю й ускладнюю тематику загадок.

Як правильно розучити скоромовку

разом із дитиною

Скоромовки – це невід`ємна частина мовленнєвого матеріалу. Щоб дитина краще справлялась з їх розучуванням, я намагаюсь дотримуватись певних правил :

Читаю скоромовку повільно.
Пропоную дитині подумати, про що говориться в скоромовці.
Пропоную послухати, які слова схожі одне на одного за звучанням.
Нехай дитина проговорить скоромовку повільно вголос, спробує запам’ятати.
Потім нехай дитина проговорить скоромовку пошепки кілька разів : спочатку повільніше, потім швидше і швидше.
Нехай вимовить скоромовку кілька разів вголос у швидкому темпі.
Після чого ми змагаємося, хто без помилок швидше вимовить скоромовку.

Граматичні вправи для роботи з мовленнєвопасивними дітьми старшого дошкільного віку

В мовознавстві вживається термін «граматична норма». Під граматичними нормами розуміють загальноприйняте і обов’язкове вживання форм слів та синтаксичних конструкцій. Більшість граматичних форм сформульована у вигляді правил граматики, які вивчаються в школі.

Мовленнєвою вправою, спрямованою на формування граматично правильного мовлення , слід називати таку вправу, в якій створюється природна або умовна мовленнєва ситуація, а мовлення дітей має комунікативну силу.

Під системою граматичних вправ розуміється організація взаємозв`язаних дій, розташованих у порядку наростання мовленнєвих та операційних труднощів з урахуванням послідовності ставлення граматичних умінь, навичок та характеру реально існуючих актів мовлення.

Існують основні вимоги до системи граматичних вправ :

відповідність природі мовленнєвої діяльності, наближаються до параметрів мовленнєвих актів;
одиниця навчання повинна бути рівна одиниці мовленнєвого спілкування, якою є мовленнєва дія;
будуються у відповідності зі стадіями формування мовленнєвого механізму, який лежить в основі володіння комунікативною компетенцією, з поступовим ускладненням мовленнєвих, операційних та інтелектуальних дій, щоб навчальні дії були закономірними, послідовними, взаємопідпорядкованими;
забезпечують високий ступінь автоматизму всіх операцій, які, в свою чергу, узгоджують роботу всіх механізмів мовлення,
технологія, форми відповідають психологічним та віковим особливостям дітей дошкільного віку;
економічні за затратами навчального часу, забезпечують педагогу маневреність в освітньому процесі, тобто швидкий перехід від одних вправ до інших, індивідуалізацію навчання.

Такі граматичні вправи я проводжу для дітей , які мають у мовленні аграматизми, порушення синтаксичної узгодженості.

Тема тижня : Ми живемо в Україні

Граматична вправа «Хто де живе» - визначення роду іменників – за карткою дидактичної гри «Хто де живе». В червоній хатинці «живе» дівчинка – тут «живуть» іменники жіночого роду, в синій – чоловічого, в зеленій – середнього.

Лексика : країна, місто, українець, українка, мова, герб, прапор, мапа.

Граматична вправа «Скажи, який» - узгодження іменників з прийменниками у роді. Педагог називає слово, дитина узгоджує із ним прикметник «український» (підставляє слово).

Наприклад : вихователь : - Наш народ …

дитина : - Український народ

Тема тижня : Пасажирський транспорт

Граматична вправа «Що я робитиму, що ми робитимемо».

Лексика : чекати, їздити, купувати, зупиняти, спати, їсти.

Тема тижня : Свійські тварини

Граматична вправа «Де півник». Складання речень з прийменниками: на, перед, за, біля…

Граматична вправа «Що ти робиш, що ви робите» - творення форм другої особи однини і множини теперішнього часу дієслів. Дитина називає вихователеві, що роблять діти, дорослі на малюнках, використовуючи форму – ви годуєте, ви піклуєтесь...

Тема тижня : Рослини в нашому житті

Граматична вправа «Хто де живе» - визначення роду іменників.

Лексика : стовбур, коріння, стебло, стеблинка, квітка, дерево, ліс.

Граматична вправа «Скажи, який». Педагог називає іменники, дитина – означення до них.

Лексика : стовбур, коріння, стебло, стеблинка, квітка, дерево, ліс.

Граматична вправа «Один, три, багато» – творення форми родового відмінка однини і множини іменників - за карткою до вправи «Один, три, багато»

Активізація мовлення дітей засобами дидактичних ігор

Гра – провідна діяльність дітей дошкільного віку. Одним із видів ігор є дидактична гра, яку застосовують для закріплення й уточнення уже набутих дітьми знань. Засобами дидактичної гри розширюю знання дітей про предмети, їх якості, про матеріали, з яких виготовляють ці предмети; розвивати органи чуття, вчити узагальнювати, робити висновки. Крім того дидактична гра допомагає мені, здійснює і певні завдання морального виховання: розвиває критичність до себе й інших, виховує ініціативу, самостійність, кмітливість.

Але перш за все, дидактичні ігри сприяють збагаченню та активізації словникового запасу малюків, розвитку їх мислення, пам`яті, уваги, а значить – засвоєнню рідної мови, сприятливого впливу на виховання загальної культури мовлення.

Дидактичні ігри слід добирати відповідно до завдань навчально-виховної роботи. Для проведення кожної гри слід старанно готуватися: продумати організацію і методику проведення гри, намітити засоби, що дадуть змогу добре пояснити її дітям, зацікавити їх, а також визначити свою участь у ході самої гри та керівництво поведінкою дітей.

При роботі з мовленнєвопасивними дітьми я також використовую дидактичні ігри, які безпосередньо впливають на правильну та чітку вимову звуків у словах, сприяють розвитку фонематичного слуху, вправляють в умінні добирати слова із заданим звуком

Д/гра «Кому сонце потрібне ?»

Мета: розвивати у дітей мислення, дрібну моторику пальців рук,

пояснювальне мовлення.

Виховувати бажання берегти природу, коректне ставлення до

товаришів під час гри.

Спонукати знаходити предмети, життя яких неможливе без сонячного

тепла і світла.

Вчити дітей встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Д/гра «Що потрібно для вмивання?

Мета : розвивати у дрібну моторику пальців рук, мислення дітей, вміння

знаходити потрібні картинки.

Виховувати бажання бути охайними, чистими, слідкувати за своїм

зовнішнішнім виглядом .

Спонукати дітей грати в гру парами, трійками.

Активізувати словник назвами предметів, необхідних для вмивання.

Д/гра «Тварини України»

Мета : розвивати інтерес до гри, дрібну моторику пальців рук,

диференційовані рухи пальців рук.

Виховувати любов до природи нашої країни, почуття гордості за її

багатства.

Ознайомити з мапою України. Формувати у дітей знання про різні

регіони країни та їх тваринний світ.

Активізувати словник назвами тварин.

Д/гра «Чарівний кубик»

(багатофункціональний інтегрований посібник)

Мета : розвивати у дітей вміння розрізняти настрій людини; логіко-

математичні здібності, мовленнєві здібності, допитливість.

Виховувати бажання гратися, естетичний смак, позитивні емоції.

Сприяти вмінню дітей справлятися з негативними емоціями у

дидактичній грі «Впізнай і назви емоцію».

Спонукати дітей добирати до даних слів слова з протилежним

значенням (антоніми) під час дидактичної гри

«Скажи навпаки».

Формувати знання про склад числа 9.

Д/гра «Теремок»

Мета : розвивати в дітей мислення, увагу, інтонаційну виразність мови,

кмітливість, позитивні емоції, мовленнєві здібності.

Виховувати інтерес до знань, товариські стосунки, любов до казок..

Спонукати дітей до закріплення знань про геометричні фігури, їх

величину. Сприяти бажанню дітей складати казки, уживаючи в своїй

мові різні типи речень: прості, поширені, речення з прийменниками, з

прямою мовою, дотримуватись правильного порядку слів.

Удосконалювати граматичну правильність мови.

Д/гра «Пори року»

Мета : розвивати дрібну моторику пальців рук, мислення, здатність робити

висновки, відчуття кольору, пояснювальне мовлення.

Виховувати любов до природи.

Узагальнити і систематизувати знання дітей про пори року, їх ознаки,

кількість місяців у кожній порі року, загальну кількість місяців у році.

Д/гра «Вітерець – пустунець»

Мета : розвивати моторну функцію руки.

Виховувати інтерес до гри, любов до природи.

Спонукати до автоматизації заданих звуків в складах, в словах.

Поради, як сприяти розвитку здібностей у дітей

Дошкільне дитинство - найсприятливіший час для розвитку творчих здібностей дітей.

Проблема творчого розвитку особистості і її прояву в творчій діяльності до цього дня залишається актуальною у вітчизняній і зарубіжній психолого-педагогічній теорії і практиці, намагаються виявити суть творчої діяльності і знайти ефективні способи її реалізації.

Що ж таке «творчі здібності» або «креативність»?

Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення досвіду.

Передумови розвитку творчої особистості виникають у дитини дуже рано, але навіть ті елементи якостей творчої особистості, які можуть бути сформовані в дошкільному дитинстві зустрічаються у дітей не так часто.

Розвиток творчої особистості не відбувається самостійно, а потребує особливої уваги.

Якщо ви прагнете розвивати інтелектуальні та творчі здібності вашої дитини і водночас піклуєтеся про становлення її особистості, дотримуйтеся таких порад:

Підтримуйте прагнення дитини до творчості, допомагайте їй розкритися як творчій особистості;
Підтримуйте всі починання дитини, навіть якщо вони не дуже вдалі; виявляйте співчуття до її невдач;
Уникайте несхвальних оцінок ідей та творчих спроб дитини;
Будьте терплячими до, на ваш погляд, дивних ідей та запитань дитини, поважайте її зацікавленість. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо ви вважаєте їх абсурдними;
Поясніть, що багато завдань не завжди можна розв’язати миттєво. Для цього потрібен час і терпіння. Дитина має навчитися жити в «інтелектуальному напруженні» і не відкидати ідеї, які не можна реалізувати одразу;
Допоможіть дитині задовольнити основні людські потреби — у безпеці, любові, повазі до себе й оточення;
Навчіть долати сумнів та розчарування в момент, коли дитину не розуміють однолітки. Важливо, щоб вона зберегла свій творчий імпульс і не переймалася невизнанням себе оточенням;
Час від часу залишайте дитину на самоті, давайте їй змогу, якщо вона того бажає, займатися своїми справами. Надмірний контроль може ускладнити творчість. А батьківську допомогу дитина сприйматиме як втручання в особистий простір;
Допоможіть дитині сформувати власну систему цінностей, щоб вона поважала себе, свої ідеї, а також ідеї та думки інших.

Профілактика комп'ютерної залежності у дитини

Великий потік нової інформації, застосування комп'ютерних технологій, а саме розповсюдження комп'ютерних ігор здійснили вплив на розвиток особистості сучасної дитини. На сьогоднішній день збільшилась кількість дошкільників, які вміють працювати з комп'ютерними програмами, в тому числі грати в комп'ютерні ігри. Якщо в середині 90-х років в числі улюблених занять діти називали слухання музики і перегляд телепередач, то в останні роки захоплення комп'ютером їх витіснило.

Разом з комп'ютеризацією з'явилися також негативні наслідки цього процесу, який впливає на соціально-психологічне здоров'я дітей. Найпоширенішим з них є таке явище, як «комп'ютерна залежність». Термін «комп'ютерна залежність» з'явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», яка викликана технічними засобами. Головний зміст комп'ютерної залежності складається з того, що комп'ютер починає керувати дитиною. З часом для залежної дитини стає важливим не результат гри, а процес, в якому втрачається контроль над часом.

Першими ознаками комп'ютерної залежності дитини є:

пропуски у відвідуванні дитячого садка через комп'ютерні ігри вдома (такі діти часто вдаються до хитрощів і просять батьків не вести в дитячий садок, тому що «болить животик, голова»);
просиджування біля комп'ютера до темної ночі, відмова вчасно лягати спати;
приймання їжі, не відриваючись від комп'ютерної гри;
уявлення і асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор;
відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;
надання більшої переваги комп'ютерним іграм, ніж спілкуванню;
загальний час, проведений за комп'ютерною грою, перевищує час виконання цікавих розвивальних завдань, прогулянки, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;
дитина не має уявлення, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався чи зайнятий; - конфлікти з батьками і їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером тощо.

Дошкільний вік - це період формування цінностей, соціального здоров'я, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп'ютером. В результаті у таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомлюваність, порушення осанки тощо), звуження кола інтересів, прагнення до створення особистого світу, втеча від реальності.

Дитина поринає у комп'ютерну гру. Там, у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна ... Але час, який проведений за грою, не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. «Помилки», які дитина не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у неї різні психічні відхилення в емоційному плані - від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі. Головною причиною виникнення комп'ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими для них людьми.

Більш схильні до комп'ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від'їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки в знак дефіциту уваги. Таким чином, комп'ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті дитини. Головним стає комп'ютер. Часто комп'ютерна залежність дитини обумовлена схильністю до інших видів залежностей її батьків (алкогольної, наркотичної, тютюнової, залежності від азартних ігор), що може передаватися на генному рівні.

Що ж може вберегти дитину від формування комп'ютерної залежності? Відповідь на це запитання - можливість дитини отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ, і тоді вона буде захищена від комп'ютерної залежності. Цим може бути: яскраве, насичене, цікаве життя; можливість повноцінно спілкуватися з батьками і однолітками.

Для профілактики комп'ютерної залежності у дітей, батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:

1. Привчайте дитину правильно відноситися до комп'ютера як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.

2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп'ютерні ігри. 3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп'ютером: 20 хвилин комп'ютерної гри - 30 хвилин заняття іншими видами діяльності.

4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп'ютера.

5. Не дозволяйте дитині грати в комп'ютерні ігри перед сном.

6. Не використовуйте комп'ютер як засіб для заохочення дитини.

7. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома, комп'ютер не повинен стати компенсацією.

8. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп'ютерною грою.

Якщо ви помітили ознаки залежної комп'ютерної поведінки у дитини, зверніться до наступних рекомендацій:

1. Спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися.

2. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які приносить вона від знайомих.

3. Звертайте увагу на ігри, в які грає Ваша дитина, тому що деякі з них можуть стати причиною її безсоння, роздратованості, агресії, специфічних страхів.

4. Обмежуйте час роботи за комп'ютером. Різко забороняти працювати на комп'ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп'ютерної залежності, вона може проводити за ним до години і не більше. Обов'язково з перервами. 5. Спробуйте скласти список справ, якими можливо зайнятися у вільний час. Бажано, щоб у списку були сумісні заходи (походи в кіно, на природу, настільні ігри тощо).

6. Навчайте дитину критично відноситися до комп'ютерних ігор, показуючи, що це мала частина доступних розваг, що життя різноманітне, а гра не замінить спілкування.

Пам'ятаймо! Рецепт від будь-якої деструктивної залежності, будь-то комп'ютер, телевізор, алкоголь або наркотики, - повноцінне і гармонічне спілкування всіх членів сім'ї, а точніше, їх взаємна любов.

Батьківський лекторій.

Формування життєвої компетентності дитини старшого дошкільного віку

Базовий компонент дошкільної освіти - це Державний стандарт дошкільної освіти, у якому зведено норми і положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6(7) років; подано кінцеві показники набутих дитиною життєвих компетенцій перед її вступом до школи. Базовий компонент орієнтує освітян на цілісний і загальний розвиток дитини, підкреслює важливість закладення в дошкільному віці фундаменту для набуття у подальшому спеціальних знань та вмінь. Виконання вимог БКДО обов'язкове для всіх учасників освітнього процесу, кожного ЗДО.

Освітня лінія «Особистість дитини»

Модель здоров'язбережувальної компетенції дитини старшого дошкільного віку

усвідомлює цінність здоров'я, його значення для повноцінної життєдіяльності;
володіє елементарними знаннями про основні чинники збереження здоров'я;
розуміє значення рухової діяльності, загартування, щоденної ранкової гімнастики, плавання, масажу, правильного харчування, гігієни тіла для зміцнення здоров'я; володіє найпростішими навичками загартування, проявляє до них інтерес; бере участь в оздоровчих та фізкультурно-розвивальних заходах;
дотримується правил здоров'язбережувальної поведінки
знає про вплив основних природних чинників на стан здоров'я організму;
визначає та правильно називає частини тіла та основні органи, їх функції;
розуміє, що шкідливо, а що корисно для організму;
позитивно ставиться до антропометрії, медичних обстежень, профщеплень;
орієнтується в призначенні органів чуття, дотримується правил їх охорони;
усвідомлює різні етапи життєвого шляху людини - народження, дитинство, юність, зрілість, старість;
має елементарне уявлення про статеву належність, орієнтується в ознаках своєї статі, з повагою ставиться до протилежної статі;
знає правила безпечного перебування вдома, в дошкільному закладі, на вулиці, на воді, на льоду, на ігровому та спортивному майданчиках;
орієнтується в правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами;
знає правила пожежної та електробезпеки, номер виклику пожежної служби 101;
знає та дотримується правил дорожнього руху, користування транспортом, називає основні дорожні знаки;
знає правила поведінки у критичній ситуації, номери виклику міліції - 102, швидкої допомоги - 103, газової служби - 104;
розрізняє ознаки здоров'я та нездоров'я - хвороби; орієнтується в показниках здоров'я та ознаках захворювання;
знає про існування різних захворювань, співчуває хворим одноліткам;
називає основні продукти харчування, відрізняє корисну їжу від шкідливої;
називає основні корисні напої, знає про їх значення для організму;
розуміє значення води для здоров'я, орієнтується в ознаках спраги та голоду;
дотримується розпорядку дня та культури харчування;
самостійно користується основними індивідуальними гігієнічними засобами та предметами догляду за тілом;
виконує комплекс вправ для запобігання порушенням постави та плоскостопості;
володіє основними рухами (ходьбою, бігом, стрибками, метанням, киданням, повзанням, лазінням), виконує загальнорозвивальні вправи з предметами та без них з різних вихідних положень, докладає вольових зусиль у руховій діяльності;
диференціює поняття «безпечне», «небезпечне»; дотримується правил безпеки життєдіяльності.

Модель особистісно-оцінної компетенції дитини старшого дошкільного віку

здійснює елементарні мисленнєві дії (аналіз, порівняння, узагальнення);
має свої уподобання, прихильності, інтереси; знає, чого хоче (не хоче); може обґрунтувати своє ставлення, пояснити свою думку;
орієнтується в основних емоціях і почуттях; диференціює добро і зло;
адекватно реагує на різні життєві ситуації, намагається стримувати негативні емоції; співвідносить характер емоційної поведінки з її наслідками для тих, хто поряд; передає свої почуття мімікою, жестами, словами;
передбачає результати своєї діяльності, знає їх значення для себе та інших; усвідомлює свою відповідальність за вчинене;
здатна досягати поставленої мети;
має певну думку про себе, може сформувати узагальнене судження про себе;
розуміє, що власне ім'я вказує на її індивідуальність, статеву належність; радіє своєму імені, усвідомлює, що прізвище та ім'я по батькові вказують на належність роду, своєї родини, з її традиціями та звичаями;
порівнює себе з іншими; співвідносить свої домагання з можливостями, успіхами та невдачами;
орієнтується у власних чеснотах і вадах, проявляє самоповагу, елементарну гідність, впевненість у своїх можливостях;
усвідомлює і переживає своє минуле та сьогодення, орієнтується у майбутньому, пов'язує з ним свої елементарні плани; може назвати основні ознаки різних вікових періодів (дитинство, юність, зрілість, старість);
пов'язує із сьогоденням і майбутнім переважно позитивні зміни та події;
розуміє, що самовихваляння є негативним проявом, який зачіпає гідність інших;
орієнтується у своїх основних правах і обов'язках, усвідомлює їх значення та відмінності;
здатна до самооцінки, довільної регуляції власної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Освітня лінія «Дитина в соціумі»

Модель родинно-побутової компетенції дитини старшого дошкільного віку

усвідомлює зміст понять «сім'я», «сімейні традиції», «рід», «родина»;
знає про сімейні обов'язки кожного члена сім'ї;
поважає та шанобливо ставиться до кожного члена сім'ї;
розуміє, що батьки - найрідніші люди, які доглядають та виховують своїх дітей, ставляться до них з любов'ю, повагою і турботою;
знає, що рідні брати і сестри - це діти, народжені одними батьками;
дбає про рідних братів-сестер, дослухається до старших, опікується молодшими;
знає, що бабуся і дідусь - це батьки тата чи мами, шанобливо ставиться до них,піклується про їхнє здоров'я;
дотримується правил сімейного співжиття, намагається виконувати свої обов'язки, підтримувати порядок у помешканні;
співчуває хворим членам родини, надає посильну допомогу;
знає, що родина об'єднує всіх родичів матері і батька;
проявляє інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрічей, фото - та фільмотек
бере участь у складанні історії роду, веденні родовідного дерева;
помічає зовнішню та внутрішню схожість і несхожість з рідними;
проявляє чуйність та уважність, прагне бути причетною до спільних турбот і проблем сім'ї;
вміє підтримувати доброзичливі, дружні, довірчі стосунки у родинному колі, проявляти любов і турботу про рідних та близьких.

Модель соціально-комунікативної компетенції дитини старшого дошкільного віку

вирізняє знайомих людей серед дорослих і дітей (друзі, товариші, сусіди, співробітники батьків, працівники дошкільного закладу тощо), привітно вітається, проявляє готовність і здатність доброзичливо спілкуватися з ними;
вміє вислухати, відповісти на запитання, відгукнутися на прохання, пропозицію;
відкрита для контактів з дорослими людьми різного віку, статі національності, соціального статусу;
розуміє, що дорослі люди володіють професіями, працюють, мають свої сім'ї, виховують дітей та турбуються про своїх батьків;
шанобливо ставиться до людей похилого віку;
розуміє, що чужі - це люди, які між собою не знайомі (перехожі на вулиці, пасажири у транспорті, відвідувачі магазину, глядачі театру тощо); поводиться з ними обережно, стримано, чемно;
у разі небезпеки (загубилася у натовпі, заблукала в магазині чи іншому людному місці) може звернутися по допомогу до незнайомої людини(водія, контролера, охоронця магазину, міліціонера тощо);
виконує елементарні правила самозбереження: не бере від незнайомців солодощі, іграшки, не зваблюється пропозицією покататися на машині, не розповідає чужим про себе, свою сім'ю, родину, місце проживання тощо;
здатна знаходити контакт з різними за віком дітьми, взаємодіяти і спілкуватися;
прагне брати участь у спільній справі (грі, продуктивній діяльності), ділиться своїм досвідом, прагне бути корисною;
володіє правилами поведінки у грі і в конфліктній ситуації;
може визнати свою провину, поступитися власними інтересами;
знає та використовує правила мовленнєвого етикету;
знає, що група - це об'єднання багатьох дітей чи дорослих; обізнана з віковими групами дітей в дитячому садку (молодша, середня, старша);
розуміє, що дружба - це прояв взаємної довіри, відданості, поваги між людьми; дружбою треба дорожити, а друга берегти; відповідно будує стосунки з однолітками;
має уявлення про державу, її символи, народ, національні особливості українців; орієнтується в тому, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся, розрізом очей тощо; вони мають свою культуру, звичаї, мову; розуміє поняття людство, народ, нація;
розуміє, що всі народи світу хочуть жити в мирі і мати щасливе життя;
обізнана з різними соціальними ролями людей (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді люди, літні люди тощо); вміє дотримуватися морально-етичних норм спілкування з ними, обирати відповідні способи спілкування у різних життєвих ситуаціях, співпереживати, співчувати, допомагати іншим тощо;
дотримується норм спілкування; має сформовані уявлення про доброту, гуманність, щирість, чуйність, чесність, справедливість як важливі риси людини.

Модель особистісно-оцінної компетенції дитини старшого дошкільного віку

здійснює елементарні мисленнєві дії (аналіз, порівняння, узагальнення);
має свої уподобання, прихильності, інтереси; знає, чого хоче (не хоче); може обґрунтувати своє ставлення, пояснити свою думку;
орієнтується в основних емоціях і почуттях; диференціює добро і зло;
адекватно реагує на різні життєві ситуації, намагається стримувати негативні емоції; співвідносить характер емоційної поведінки з її наслідками для тих, хто поряд; передає свої почуття мімікою, жестами, словами;
передбачає результати своєї діяльності, знає їх значення для себе та інших; усвідомлює свою відповідальність за вчинене;
здатна досягати поставленої мети;
має певну думку про себе, може сформувати узагальнене судження про себе;
розуміє, що власне ім'я вказує на її індивідуальність, статеву належність; радіє своєму імені, усвідомлює, що прізвище та ім'я по батькові вказують на належність роду, своєї родини, з її традиціями та звичаями;
порівнює себе з іншими; співвідносить свої домагання з можливостями, успіхами та невдачами;
орієнтується у власних чеснотах і вадах, проявляє самоповагу, елементарну гідність, впевненість у своїх можливостях;
усвідомлює і переживає своє минуле та сьогодення, орієнтується у майбутньому, пов'язує з ним свої елементарні плани; може назвати основні ознаки різних вікових періодів (дитинство, юність, зрілість, старість);
пов'язує із сьогоденням і майбутнім переважно позитивні зміни та події;
розуміє, що самовихваляння є негативним проявом, який зачіпає гідність інших;
орієнтується у своїх основних правах і обов'язках, усвідомлює їх значення та відмінності;
здатна до самооцінки, довільної регуляції власної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Освітня лінія «Дитина в соціумі»

Модель родинно-побутової компетенції дитини старшого дошкільного віку

усвідомлює зміст понять «сім'я», «сімейні традиції», «рід», «родина»;
знає про сімейні обов'язки кожного члена сім'ї;
поважає та шанобливо ставиться до кожного члена сім'ї;
розуміє, що батьки - найрідніші люди, які доглядають та виховують своїх дітей, ставляться до них з любов'ю, повагою і турботою;
знає, що рідні брати і сестри - це діти, народжені одними батьками;
дбає про рідних братів-сестер, дослухається до старших, опікується молодшими;
знає, що бабуся і дідусь - це батьки тата чи мами, шанобливо ставиться до них,піклується про їхнє здоров'я;
дотримується правил сімейного співжиття, намагається виконувати свої обов'язки, підтримувати порядок у помешканні;
співчуває хворим членам родини, надає посильну допомогу;
знає, що родина об'єднує всіх родичів матері і батька;
проявляє інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрічей, фото - та фільмотек
бере участь у складанні історії роду, веденні родовідного дерева;
помічає зовнішню та внутрішню схожість і несхожість з рідними;
проявляє чуйність та уважність, прагне бути причетною до спільних турбот і проблем сім'ї;
вміє підтримувати доброзичливі, дружні, довірчі стосунки у родинному колі, проявляти любов і турботу про рідних та близьких.

Модель соціально-комунікативної компетенції дитини старшого дошкільного віку

вирізняє знайомих людей серед дорослих і дітей (друзі, товариші, сусіди, співробітники батьків, працівники дошкільного закладу тощо), привітно вітається, проявляє готовність і здатність доброзичливо спілкуватися з ними;
вміє вислухати, відповісти на запитання, відгукнутися на прохання, пропозицію;
відкрита для контактів з дорослими людьми різного віку, статі національності, соціального статусу;
розуміє, що дорослі люди володіють професіями, працюють, мають свої сім'ї, виховують дітей та турбуються про своїх батьків;
шанобливо ставиться до людей похилого віку;
розуміє, що чужі - це люди, які між собою не знайомі (перехожі на вулиці, пасажири у транспорті, відвідувачі магазину, глядачі театру тощо); поводиться з ними обережно, стримано, чемно;
у разі небезпеки (загубилася у натовпі, заблукала в магазині чи іншому людному місці) може звернутися по допомогу до незнайомої людини(водія, контролера, охоронця магазину, міліціонера тощо);
виконує елементарні правила самозбереження: не бере від незнайомців солодощі, іграшки, не зваблюється пропозицією покататися на машині, не розповідає чужим про себе, свою сім'ю, родину, місце проживання тощо;
здатна знаходити контакт з різними за віком дітьми, взаємодіяти і спілкуватися;
прагне брати участь у спільній справі (грі, продуктивній діяльності), ділиться своїм досвідом, прагне бути корисною;
володіє правилами поведінки у грі і в конфліктній ситуації;
може визнати свою провину, поступитися власними інтересами;
знає та використовує правила мовленнєвого етикету;
знає, що група - це об'єднання багатьох дітей чи дорослих; обізнана з віковими групами дітей в дитячому садку (молодша, середня, старша);
розуміє, що дружба - це прояв взаємної довіри, відданості, поваги між людьми; дружбою треба дорожити, а друга берегти; відповідно будує стосунки з однолітками;
має уявлення про державу, її символи, народ, національні особливості українців; орієнтується в тому, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся, розрізом очей тощо; вони мають свою культуру, звичаї, мову; розуміє поняття людство, народ, нація;
розуміє, що всі народи світу хочуть жити в мирі і мати щасливе життя;
обізнана з різними соціальними ролями людей (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді люди, літні люди тощо); вміє дотримуватися морально-етичних норм спілкування з ними, обирати відповідні способи спілкування у різних життєвих ситуаціях, співпереживати, співчувати, допомагати іншим тощо;
дотримується норм спілкування; має сформовані уявлення про доброту, гуманність, щирість, чуйність, чесність, справедливість як важливі риси людини.

Освітня лінія «Дитина в природному довкіллі»

Модель природничо-екологічної компетенції дитини старшого дошкільного віку

має загальне уявлення про життя людей на планеті Земля, яка має форму кулі (глобус) та складається з повітря, суші (материки, острови) і води (океани, моря, річки, озера);
знає про значення повітря для всього живого на Землі (людей, тварин, рослин); розрізняє ознаки повітря (холодне, тепле, гаряче, вологе, сухе); усвідомлює, що вітер - це рух повітря; він може бути сильний, слабкий, поривчастий, корисний і шкідливий;
має уявлення про сушу - тверду поверхню, яка має різну форму (рівнини, пагорби, гори, яри); має уявлення про грунт - родючий шар поверхні Землі; корисні копалини, які знаходяться в надрах Землі (вугілля, газ, нафта, каміння, глина тощо) та їх значення для людини;
розуміє значення води та поживних речовин для життя рослин, тварин, людей; знає, що її використовують для вироблення енергії для освітлення та опалення будівель, господарських побутових потреб, проведення гігієнічних процедур тощо; знає, що вода знаходиться у річках, озерах, морях, океанах, льодовиках та під землею; в океанах та морях вода солона, а в озерах та річках прісна;
розрізняє стани води (рідкий, твердий, газоподібний - пара);
має уявлення про посуху, що є наслідком відсутності дощів на певній території впродовж тривалого часу і призводить до висихання грунту, загибелі рослин, ускладнення життя та харчування людей і тварин;
має уявлення про природні явища на Землі та сезонні зміни в природі (стан погоди, рослин, поведінка тварин); називає всі пори року, їхні прикмети, характерні ознаки; вміє вести календар погоди і природи;
знає, що хмари рухає вітер, а хмарне небо віщує зміну погоди ( з хмар вода випадає дощем, зливами, градом);
знає, що зливи супроводжуються вітром, блискавками, громом, а після грози може з'явитися веселка; вміє безпечно поводитися під час грози;
розуміє, що град - це льодові кульки, які можуть зашкодити рослинам, тваринам, людям, будівлям; блискавка може бути небезпечною для людей, тварин;
знає, що взимку з хмар випадає сніг, називає його властивості (сухий, вологий, холодний, пухкий, крихкий, липкий, м'який, пористий); розуміє значення снігового покриву для рослин і тварин; має уявлення про заметіль, хуртовину, ожеледицю, їхній вплив на стан природи;
знає, що навесні річки можуть виходити з берегів через стрімке танення снігу та криги;
вміє правильно одягатися та безпечно поводитися під час несприятливої зимової погоди;
має уявлення про шторм (буря на морі чи океані), що супроводжується сильним поривчастим вітром, високими хвилями;
орієнтується в основних властивостях вогню - корисних (зігріває, допомагає приготувати їжу) та небезпечних (швидко поширюється і знищує все на своєму шляху); знає, що пожежу може спричинити блискавка чи необережне поводження людини з вогнем (багаття в лісі, несправні побутові прилади тощо);
володіє елементарними навичками правильного поводження з вогнем;
має елементарні уявлення про землетрус - коливання поверхні Землі різної сили (слабке, сильне), яке може зруйнувати споруди, спричинити загибель людей;
має уявлення про те, що виверження вулканів супроводжується викидом на поверхню Землі попелу та розпеченої лави;
розрізняє і називає найпоширеніші у своїй місцевості: дерева, кущі, трави, дикорослі і культурні рослини, ягоди, гриби;
має уявлення про лікарські рослини, їх лікувальні властивості;
знає будову рослин, їх значення у житті людей і тварин; усвідомлює, що потрібно для їх росту (світло, вода, поживний грунт); разом з дорослим вирощує рослини і доглядає за ними;
орієнтується в тому, що рослини живуть у природному та спеціально створеному середовищі (оранжереї, теплиці, ботанічні сади);
розрізняє найпоширеніші їстівні та отруйні гриби, ягоди, дотримується правил безпеки щодо них;
розрізняє і називає найпоширеніших тварин: молюсків, павуків, комах, риб, земноводних, плазунів, птахів, звірів;
орієнтується в особливостях зовнішньої будови тварин, їх живлення, пересування, захисту, поведінки; знає місце їхнього існування (ліси, луки, водойми, степи, гори, ставки, акваріуми), облаштування житла, значення в природі та житті людей; разом з дорослими вміє доглядати тварин; знає про корисні та шкідливі для здоров'я людини та господарювання рослини і тварини;
розуміє, що природне довкілля змінюється внаслідок людської діяльності; має уявлення, що люди здійснюють природоохоронні заходи для збереження та відновлення рослин і тварин, які зникають;
має уявлення про Всесвіт - це безліч зірок, планет та може назвати деякі з них;
має елементарні знання про Сонячну систему, в центрі якої є Сонце - джерело світла і тепла; має уявлення, що Земля робить один оберт навколо Сонця за рік, внаслідок чого по різному освітлюється і нагрівається сонячними променями, що зумовлює сезонні зміни;
знає, що Місяць - супутник Землі, що має форму кулі і його добре видно у вечірні і нічні години;
знає, що побачити зорі, планети, Місяць можна за допомогою телескопів; володіє елементарною інформацією про можливості вивчення Всесвіту за допомогою супутників, космічних кораблів, станцій;
знає про необхідність дотримання людиною правил доцільного природо-користування, чистоти природного довкілля, ощадного використання природних багатств.

Освітня лінія «Мовлення дитини»

Модель мовленнєвої компетенції дитини старшого дошкільного віку

фонетична компетенція:

чітко вимовляє всі звуки рідної мови, розрізняє близькі та схожі звуки до орфоепічних норм; має розвинений фонематичний слух, що дає змогу диференціювати фонеми, темп та гучність мовлення, наголос;
оволодіває мовними та немовними засобами виразності (міміка, жести тощо);
здійснює звуковий аналіз слів; розрізняє голосні, приголосні, тверді, м'які звуки, наголос у словах; розрізняє слова: «звук», «буква», «слово», «склад», «речення»;
складає речення, виділяє послідовність слів у реченні, складів та звуків у словах.

лексична компетенція:

оперує узагальнювальними словами різного порядку (овочі, меблі, одяг тощо);
називає ознаки, якості, властивості предметів, явищ, подій;
вживає слова різної складності, синоніми, антоніми, епітети, метафори, багатозначні слова, фразеологічні звороти;
знає прислів'я, приказки, утішки, загадки, скоромовки;
володіє формами мовленнєвого етикету (привітання, прохання, вибачення, подяка та ін.); легко спілкується з дорослими та дітьми;
має збалансований словниковий запас.

граматична компетенція:

вживає (неусвідомлено) граматичні форми рідної мови згідно із нормами граматики (рід,число, відмінок, дієвідміна, кличний відмінок тощо);
узгоджує слова у словосполученнях і реченнях згідно з мовними нормами; створює нові слова (за допомогою суфіксів, префіксів, споріднені і однокореневі);
вживає різні за складністю типи речень (прості, складні, складнопідрядні, складносурядні).

діалогічна компетенція:

ініціює та підтримує розпочату розмову в різних ситуаціях;
відповідає на запитання і звертається із запитаннями;
дотримується правил мовленнєвої поведінки та мовленнєвого етикету;
ввічливо ставиться до співрозмовника, враховує його емоційний стан.

монологічна компетенція:

складає різні види розповідей: описові, сюжетні, творчі (розповіді - роздуми, етюди повідомлення та ін.); переказує художні тексти;
висловлює зв'язні самостійні оцінні судження стосовно різних явищ, подій, поведінки людей, персонажів літературних творів;
володіє навичками розгорнутого, послідовного, логічного, зв'язного мовлення.

мовленнєва компетенція:

адекватно і доречно спілкується рідною мовою в різних життєвих ситуаціях, використовуючи як мовні, так і немовні та інтонаційні засоби виразності, форми ввічливості; стежить за своїм мовленням та інших, виправляє помилки.

комунікативна компетенція:

вдається до комплексного застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації в конкретних соціально-побутових ситуаціях; проявляє ініціативність, стриманість у спілкуванні, культуру мовленнєвої комунікації.

Освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»

Модель сенсорно-пізнавальної компетенції дитини старшого дошкільного віку

знає назву сенсорних еталонів: колір, форма, величина (їх види, ознаки, властивості);
називає кольори та їх відтінки (червоний, зелений, синій, жовтий, коричневий, голубий, салатовий, фіолетовий, оранжевий, рожевий, чорний, білий, сірий);
розрізняє і називає геометричні фігури: об'ємні (куля, куб, циліндр, конус, піраміда тощо), площинні (квадрат, круг, трикутник, прямокутник, ромб, овал, багатокутник тощо);
вміє порівнювати предмети за кольором, формою, величиною; виділяє в них схожі та відмінні ознаки;
розрізняє і називає властивості та якості предметів (гладкий, шорсткий, м'який, твердий, металевий, дерев'яний, скляний, пластмасовий, бавовняний, теплий, холодний тощо);
класифікує предмети та їх сукупності за кількісними та якісними ознаками; оперує назвами множин (посуд, іграшки, одяг, взуття, тварини, рослини, меблі, книги тощо);
вміє будувати ряд об'єктів та предметів у порядку зростання чи зменшення певної ознаки (високий - вищий - найвищий, найвищий - нижчий - найнижчий; низький - вищий - найвищий, високий - нижчий - найнижчий та ін.) та за їх розміщенням (далеко - ближче - найближче, близько - дальше - найдальше, найдальше - ближче - найближче; високо - вище - найвище; низько - вище - найвище; найвище - нижче - найнижче);
орієнтується в просторі, визначає своє місцезнаходження відносно об'єктів та предметів (далеко - близько, вгорі - внизу, ліворуч - праворуч, вперед - назад, попереду - позаду, зверху - знизу; всередині, біля, під, над тощо);
орієнтується у часі, позначає словами сенсорні еталони часу (вчора, сьогодні, завтра, раніше, пізніше, скоро тощо);
орієнтується в зошиті, на аркуші паперу та книги;
встановлює причинно-наслідкові зв'язки між явищами природи та в соціальному довкіллі; виявляє інтерес до довкілля та самої себе;
спостережлива, кмітлива, допитлива, робить спроби самостійно дійти висновків, радіє зі своїх відкриттів; може докладати розумових зусиль;
планує свою пізнавальну діяльність; в разі необхідності може змінювати свої плани і поведінку;
виявляє інтерес до дослідницько-пошукової діяльності;
працює з моделями, схемами, умовно-символічними зображеннями.

Модель математичної компетенції дитини старшого дошкільного віку

· має уявлення про натуральний ряд чисел, усвідомлює зміст понять: «число», «цифра», «лічба», «рахунок»;

· лічить в межах 10 в прямому та зворотному порядку, від заданого числа, вживає кількісні та порядкові числівники;

· знає цифри від «0» до «9», співвідносить їх з відповідною кількістю предметів;

· має уявлення про склад числа з одиниць та двох менших (у межах 10), визначає суміжні числа;

· встановлює числову рівність, нерівність, визначає відношення «на скільки більше?», «на скільки менше?», «порівну», «стільки ж», на 1/2 одиниці більше/менше;

· знає знаки «плюс» (+), «мінус» (-), «дорівнює» (=), співвідносить їх з діями додавання і віднімання;

· обізнана із структурою арифметичної задачі, вміє розв'язувати задачі та приклади на додавання та віднімання в межах 10;

· порівнює предмети за висотою, шириною, довжиною, товщиною, вагою, загальною величиною, класифікує їх за цими ознаками;

· володіє знаннями про основні одиниці вимірювання різних величин: довжини (сантиметр, метр), маси (кілограм), об'єму (літр); має навички вимірювання умовною міркою;

· розпізнає геометричні фігури, знає їхні назви, властивості (площинні: круг, овал, трикутник, квадрат, прямокутник, багатокутник; об'ємні: куля, куб, циліндр, конус); знаходить подібні форми у навколишніх предметах; вміє складати орнаменти, малюнки з використанням геометричних фігур, різних за величиною, формою, кольором;

· орієнтується у розташуванні предметів і об'єктів у просторі (близько, далеко, ліворуч, праворуч, посередині, вгорі, внизу, попереду, позаду, під, над, біля); визначає відстань, вживаючи поняття: далеко - близько, поруч - далі;

· визначає розташування предметів відносно себе і будь-якого предмета; орієнтується на площині аркуша паперу, книжки;

· визначає, встановлює часову послідовність подій, вживає слова «вчора», «сьогодні», «завтра», «раніше», «пізніше», «зараз», «спочатку», «тепер», «давно», «скоро»;

· володіє часовими поняттями (на світанку, в сутінках, опівдні, опівночі, доба, тиждень, місяць, рік);

· знає частини доби (ранок, день, вечір, ніч), тиждень (назви днів тижня, їх послідовність), місяці (назви 12 місяців), пори року;

· орієнтується у часі за допомогою календаря та годинника, визначає час за годинником, знає що година складається з хвилин; тривалість години, хвилини, секунди;

· володіє прийомами узагальнення, класифікації, порівняння, зіставлення; застосовує логіко-математичні вміння в повсякденному житті.

Освітня лінія «Гра дитини»

Модель ігрової компетенції дитини старшого дошкільного віку

· проявляє інтерес до ігрової діяльності, радіє можливості пограти;

· використовує власний досвід для створення ігрових задумів, реалізує в них свої пізнавальні, соціальні, моральні, етичні потреби;

· у грі відтворює знання про моральні уявлення, задовольняє інтерес до навколишнього, творчо відображає діяльність, взаємини дорослих;

· бере участь у різних видах ігор (сюжетних, конструкторсько-будівельних, режисерських, театралізованих, дидактичних, словесних, рухливих зі співом і діалогом, інтелектуальних, українських народних); знає їхні характерні особливості;

· грається на самоті, об'єднується з однолітками для втілення ігрового задуму; охоче грається разом з дітьми або дорослими, вміє налагоджувати партнерські стосунки; зважає на думку інших, радіє спільному успіху;

· дотримується рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування;

· здатна урізноманітнювати ігровий сюжет (відображати події з особистого життя, людей з найближчого оточення); може виконувати роль за себе та іншого персонажа (реального чи уявного);

· вносить зміни у перебіг знайомої гри з правилами (ускладнення, варіації основних дій і правил, збільшення або зменшення кількості учасників, заміна ігрової атрибутики тощо); контролює виконання правил усіма учасниками гри;

· проявляє самостійність у виборі гри, раціонально використовує предметно-ігрове середовище для реалізації ігрових задумів;

· вміє планомірно розглядати предмети і споруди, помічати їхні співвідношення за розмірами, формами, розташуванням; грає з різними конструкторами (зокрема LEGO), природним і штучним матеріалами;

· створює власні роботи за зразком, умовою, задумом; добирає необхідний матеріал, деталі; застосовує різні способи створення будівлі та елементи оздоблення;

· вміє послідовно і злагоджено діяти з іншими учасниками гри; здатна аналізувати результати власної та спільної діяльності (гри);

· знає, впізнає і називає різні види іграшок (образні іграшки; іграшки, що відображають тварин і птахів; сенсорно-дидактичні; українські народні; конструктивно-будівельні; спортивні; іграшки-саморобки; настільно-друковані);

· використовує в іграх різноманітні іграшки, предмети-замінники, атрибути, різні матеріали відповідно до призначення, змісту;

· бережливо ставиться до іграшок, підтримує порядок в ігровому куточку;

· усвідомлює, що в грі є обов'язки: діяти згідно з правилами, справедливо розподіляти ролі та іграшки, узгоджувати свої інтереси з іншими;

· самостійно визначається із сюжетом гри, засобами виразності, змістом ігрових дій, вибором іграшок; проявляє творчість, імпровізацію, пропонує оригінальні ідеї для поліпшення гри; обирає для гри безпечне місце та атрибути.

Освітня лінія «Дитина у світі культури»

Модель предметно-практичної компетенції дитини старшого дошкільного віку

· оперує поняттям «житло», має уявлення про традиційне українське житло;

· розрізняє інтер'єри міської квартири та сільської оселі (хати);

· розуміє роль житла в житті людини, взаємозв'язок між потребами людини в теплі, світлі, воді та функціонуванням різних технічних комунікацій і відповідних установ;

· цінує атмосферу рідної домівки; усвідомлює, що затишок і порядок в оселі залежать від мешканців; самостійно впорядковує свої власні речі, іграшки тощо;

· усвідомлює, що для життя людини потрібні предмети побуту і вжитку;

· оперує узагальнювальними поняттями: «меблі», «білизна», «побутові прилади», «посуд», «знаряддя праці» тощо;

· називає основні технічні засоби та побутове приладдя, що використовується в домашньому господарстві; знає правила користування та безпечного поводження з ними;

· знаходить в предметному довкіллі знайоме і незнайоме; визначає схоже і відмінне, безпечне і небезпечне; цінує сімейні реліквії, отримані в спадщину;

· називає домашню адресу (населений пункт, вулиця, номери будинку, квартири);

· знає назви вулиць, прилеглих до її будинку; визначає місцезнаходження дитячого садка, школи, магазину, аптеки, поліклініки, стадіону, пояснює, як до них дістатися;

· знає, що вулиця поділяється на проїзну та пішохідну частини; обізнана з правилами дорожнього руху та керується ними;

· називає різні види транспорту, їхнє призначення, характерні особливості;

· має елементарні знання про виробництво різних предметів ужитку, технічних приладів та знарядь, засобів пересування та зв'язку, продуктів харчування, гігієни, оперує їхніми назвами;

· проявляє ціннісне ставлення до результатів людської праці, розуміє її необхідність і мотивацію, зв'язок з життєвими потребами, станом здоров'я;

· обізнана з працею дорослих; знає і називає багато професій у різних сферах діяльності людини;

· охоче займається предметно-практичною діяльністю, активно долучається до самообслуговування, праці в природі, господарсько-побутової праці, трудових доручень; дістає задоволення від колективної праці; прагне довести розпочату справу до завершення;

· вміє визначати мету, завдання та прогнозувати кінцевий результат праці, узго-джувати власні дії з діями партнерів; добирати прийоми роботи, знаряддя праці, матеріали; обізнана з властивостями матеріалів, технологією їх використання;

· намагається відійти від зразка, проявляє фантазію, винахідливість; здатна оцінити результат своєї роботи та роботи однолітків, виправити помилки; бережно ставиться до рукотворних виробів (власних та інших дітей);

· дотримується правил безпечної діяльності;

· володіє елементарними економічними поняттями; має уявлення про ощадливе ведення домашнього господарства; ощадливо ставитися до речей, грошей;

· розрізняє соціальні ролі: «покупець», «продавець»; поняття «гроші», «товар», «заощадливий», «недбайливий»;

· використовує різні предмети за призначенням; бережливо до них ставиться, дотримується умов догляду за ними та зберігання.

Модель художньо-продуктивної компетенції дитини старшого дошкільного віку

· сприймає та усвідомлює мистецтво як результат творчої діяльності людини;

· сприймає твір мистецтва (образотворчого, музичного, танцювального, театраль-ного, літературного) цілісно, елементарно аналізує засоби художньої виразності;

· яскравість образу пов'язує з кольором, формою, пропорціями, звуками, ритмами, динамікою, темпами, рухами, мімікою, жестами, римами, монологами, діалогами;

· проявляє ціннісне ставлення до українських мистецьких традицій, фольклору, творів художників, композиторів, музикантів, письменників; творчості співаків, танцюристів, режисерів, акторів;

· називає прізвища, твори улюблених вітчизняних та зарубіжних митців, пригадує їхній зміст, порівнює твори;

· вирізняє українське декоративно-прикладне мистецтво (петриківське, васильківське, київське, опішнянське, косівське, ужгородське), своєрідність українських пісенних жанрів (колискові, колядки, щедрівки, заклички), музично-танцювальних (гопак, гуцулка, полька, коломийка, хоровод);

· виокремлює жанри народного, класичного і сучасного вітчизняного та світового мистецтва: портрет, пейзаж, натюрморт, побутовий; пісню, марш, танець; спектакль у ляльковому, музично-драматичному, балетному театрі; казку, вірш, оповідання;

· проявляє інтерес до різних видів візуального мистецтва: декоративно-прикладного, живопису, графіки, скульптури, архітектури, дизайну;

· відображає власні життєві враження, почуття, навички в образотворчій діяльності: малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні;

· володіє технічними прийомами роботи з різними матеріалами, елементарною художньою майстерністю; створює образи різними засобами і техніками, творчо застосовує виражальні можливості лінії, кольору, композиції, ритму та реалізації творчого задуму; застосовує дизайнерські вміння у грі та побуті; фантазує, експе-риментує, змішуючи кольори, вигадуючи оригінальну композицію, змінюючи та створюючи нові форми;

· має уявлення про вокальну та інструментальну музику, основні музичні жанри (пісню, марш, танець); охоче слухає та оцінює музичні твори; виразно співає дитячі пісні; володіє елементарною технікою виконання хороводів, танців, музичних ігор, рухів; відтворює на дитячих музичних інструментах прості ритмічні мелодії;

· має досвід індивідуального та колективного виконання твору; творчо співпрацює з дітьми і дорослими заради успіху в музично-театралізованих розвагах і святах;

· орієнтується в основних видах театрального мистецтва; виражає особисту позицію, має інтегровані навички перевтілення у сценічний образ (позитивний, негативний), створює його за допомогою експресивних засобів (мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танців, співів); запам'ятовує сюжетну послідовність спектаклю, своєчасно включається в дію; творчо застосовує художньо-мовленнєвий і музично-пластично-пісенний досвід у театралізації гри, сценки, самостійно вигаданої казки, творів інших літературних жанрів;

· цілісно відтворює зміст поетичного та прозового творів; виражає особисту позицію; вирізняє зачин, основну частину, кінцівку, повтори в казці, оповіданні;

уміє декламувати вірші напам'ять, переказувати українські народні казки, застосовувати усну народну творчість в іграх, інсценуванні, розвагах, фольклорних святах; вдається до римування, словотворчості, змінює і продовжує казки, оповідання, надаючи їм гуманного змісту; має навички образного мовлення.

Клеванський ЗДО № 2 (ясла-садок) "Сонечко"